З Галилеї Ісус Христос знову прийшов у Єрусалим на юдейське свято. Поблизу храму, біля Овечих воріт, через які проганяли овець для жертвоприношень, була купальня з п'ятьма критими входами, чи галереями. Купальня ця з галереями називалась Вифездою, тобто домом милосердя. В галереях, при купальні, лежало багато хворих, сліпих, кривих, сухих. Усі вони чекали руху води, тому що ангел Господній іноді сходив у купальню і збурював воду. І хто перший входив після її збурення, той ставав здоровий (зцілювався), на яку б хворобу не страждав.
Ісус Христос відвідав цей дім милосердя. Там Він побачив одного розслабленого, який хворів тридцять вісім років.
Ісус Христос запитав його: "Чи хочеш бути здоровим?"
Розслаблений відповів: "Так, Господи! Але людини не маю, щоб, коли збуриться вода, опустила мене в купальню; коли ж я приходжу, інший вже наперед мене входить".
Ісус Христос сказав йому: "Встань, візьми постіль твою і ходи".
Недужий вмить зцілився, взяв постіль і пішов. Це було в суботу. Тому юдеї казали зціленому: "Сьогодні субота, і не слід було тобі брати постіль твою".
Зцілений відповів їм: "Хто зцілив мене, Той сказав: візьми постіль твою і ходи".
"Хто Той Чоловік?" – запитали вони.
Та він не міг їм відповісти, тому що не знав Ісуса Христа. А Христос, зціливши його, зник у натовпі.
Незабаром після цього Господь зустрів зціленого у храмі і сказав йому: "Ось ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не сталося чого гіршого".
Тоді цей чоловік пішов і сказав юдеям, що його зцілив Ісус.
Старійшини (начальники) юдейські стали переслідувати Ісуса, вони шукали нагоди вбити Його за те, що Він чинить такі справи в суботу. Вони вчили, що в суботу гріховно робити будь-що, навіть і добрі справи.
Ісус же казав їм: "Отець Мій донині робить (добро), і Я роблю... Істинно, істинно кажу вам: Син нічого не може творити Сам від Себе, якщо не побачить, як творить Отець; бо що Він творить (Бог Отець), те так само творить і Син (Божий)... Як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син оживляє, кого хоче... Хто не шанує Сина, той не шанує і Отця, Який послав Його... Дослідіть Писання, бо ви сподіваєтеся через них мати життя вічне; а вони свідчать про Мене".
Потім юдеї ще більше зненавиділи Його й шукали нагоди вбити Його за те, що Він не лише порушив суботу, але й Отцем Своїм називає Бога, роблячи Себе рівним Богу.
(Див.: Ін 5, 1–47).
Ісус Христос відвідав цей дім милосердя. Там Він побачив одного розслабленого, який хворів тридцять вісім років.
Ісус Христос запитав його: "Чи хочеш бути здоровим?"
Розслаблений відповів: "Так, Господи! Але людини не маю, щоб, коли збуриться вода, опустила мене в купальню; коли ж я приходжу, інший вже наперед мене входить".
Ісус Христос сказав йому: "Встань, візьми постіль твою і ходи".
Недужий вмить зцілився, взяв постіль і пішов. Це було в суботу. Тому юдеї казали зціленому: "Сьогодні субота, і не слід було тобі брати постіль твою".
Зцілений відповів їм: "Хто зцілив мене, Той сказав: візьми постіль твою і ходи".
"Хто Той Чоловік?" – запитали вони.
Та він не міг їм відповісти, тому що не знав Ісуса Христа. А Христос, зціливши його, зник у натовпі.
Незабаром після цього Господь зустрів зціленого у храмі і сказав йому: "Ось ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не сталося чого гіршого".
Тоді цей чоловік пішов і сказав юдеям, що його зцілив Ісус.
Старійшини (начальники) юдейські стали переслідувати Ісуса, вони шукали нагоди вбити Його за те, що Він чинить такі справи в суботу. Вони вчили, що в суботу гріховно робити будь-що, навіть і добрі справи.
Ісус же казав їм: "Отець Мій донині робить (добро), і Я роблю... Істинно, істинно кажу вам: Син нічого не може творити Сам від Себе, якщо не побачить, як творить Отець; бо що Він творить (Бог Отець), те так само творить і Син (Божий)... Як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син оживляє, кого хоче... Хто не шанує Сина, той не шанує і Отця, Який послав Його... Дослідіть Писання, бо ви сподіваєтеся через них мати життя вічне; а вони свідчать про Мене".
Потім юдеї ще більше зненавиділи Його й шукали нагоди вбити Його за те, що Він не лише порушив суботу, але й Отцем Своїм називає Бога, роблячи Себе рівним Богу.
(Див.: Ін 5, 1–47).
