Яка подія є найважливішою в житті кожної жінки? Звичайно ж, народження дитини. Це момент, який докорінно і безповоротно змінює життя, який надає йому нового змісту.Це момент, коли ти починаєш відчувати відповідальність за чиєсь життя, коли тебе переповнює щастя, адже ти - МАМА!
Проте далеко не всі дівчата горять бажанням подарувати життя новій людині. Сучасні майбутні мами, освічені в питаннях планування сім’ї, можуть на невизначений час відкласти або що найстрашніше, перервати вагітність. Наші жінки наближаються до європейського стандарту - перша дитина ближче до 30 років. Найчастіше молодь нарікає на свою матеріальну невлаштованість.
Мовляв, навіщо убогість розводити. Ось купимо квартиру, влаштуємося на високооплачувану роботу, тоді подумаємо про дитину.
Головне - бути готовою до труднощів
У нашому дворі зі всіх діток Миколка був найстаршим. А Настя зі всіх мам, які тут були з дітьми -наймолодшою. Коли на світ з’явилося її дитя, їй було всього 19 років.
Зараз Анастасія і Павло Обласові - студенти, обоє вчаться на 5 курсі.
Їх синові, Миколці, вже 1 рік і 10 місяців, схожий на тата як дві краплі води, веселий хлопчисько, недавно пішов в дитячий садок. Дружна сім’я, зі своїми святами, печалями і радощами. Але колись вони стояли перед вибором.
Коли Настя, студентка-другокурсниця, завагітніла, Павло ще не був її чоловіком. Вона дуже боялася реакції батьків. Але ще більше Анастасію хвилювала матеріальна сторона питання: у майбутнього чоловіка батьки - пенсіонери, її мама утримує ще двох студентів. Павло - студент, сама Настя на той момент вчилася на платній формі. Стояло питання не тільки, на що жити, але і на що вчитися. Допомоги чекати було нізвідки, а на дві звичайні стипендії довго не протягнеш.
Але, порадившись, майбутні батьки вирішили залишити малюка. Настя чудово розуміла, що їм буде важко, а їй особливо. Але зробити вчинок, про який би жаліла все життя, вона не могла.
9 вересня 2006 року Настя і Павло одружилися. Чекати появи малюка на світ залишалося вже недовго. Удвох ще можна було якось прожити на стипендії, батьки допомагали продуктами. Але коли Миколка, маленьке диво з крихітними ручками і ніжками, але великими потребами, народився, треба було думати про додатковий заробіток. Настя перевелася на державну форму навчання, оформила соціальну стипендію; Павло не відразу, але зміг влаштуватися на роботу. Батьки з обох боків прагнуть допомагати: купують речі, одяг Миколці.
- Ми не можемо, звичайно, дозволити собі зайве, - розповідає Настя, - але все необхідне у нас завжди є. Та про які гроші взагалі може йти мова, коли найдорожче на світі - твоя дитина. Коли її усмішка безцінна, безцінна радість в очах.
Коли ти йдеш по вулиці з ним за руку, і гордість охоплює: я - МАМА! Це надзвичайне почуття. Це щастя! Невідомо, якими ми б зараз були з чоловіком без дитини, але малюк дає стимул жити, чогось добиватися. Не майбутня дитина штовхає на заробляння грошей, а справжня, яка просить їсти, яку треба вдягати. Але найголовніше, те, що потрібно йому найбільше і для чого не потрібні гроші, - батьківська любов. Ми обожнюємо нашого Миколку, бабусі і дідусь теж. Ми ще жодного разу не пожаліли про свій вибір, ми щасливі!
Я б хотіла, щоб інші пари, що стоять перед таким же вибором, не боялися залишити дитину. Щоб вони подивилися на нас і подумали: «Ось вони змогли, а чим ми гірші? Теж зможемо!».
На пошуки кращого, забезпеченішого життя можуть піти роки.
Ті самі роки, коли ви молоді і здорові, повні сил і віри в світле майбутнє.
І ті самі роки, які не осявають дитяча усмішка, дарована тобі, і ясні оченята, що уважно вивчають твоє лице.
Ті роки, коли ви не чуєте дитячого плачу, не гойдаєте на руках спочатку зовсім невагоме, потім важче тільце своєї крихітки.
Всі ці роки ви не радієте першим крокам, першим смішним словам, вас ніхто не називає «мама».
МАМА - найсвятіше слово. МАМА - найрідніша, найближча, найулюбленіша людина. Материнство - це щастя, яке не можна замінити грошима, відмінити через гроші або їх відсутність. Материнство - це чудовий дар, дар привести у світ ще одну людину, виховати її, виростити.
Бути матір’ю - це подвиг. І просто жіноче щастя.
Олена Бражникова
Амвон
