3. Він для нас, людей, і ради нашого спасіння зійшов з небес, і воплотився від Духа Святого і Марії Діви, і став чоловіком.
У третьому члені Символу віри говориться про втілення Сина Божого, тобто про те, як Син Божий зійшов з небес на землю, прийняв на Себе тіло людське (плоть), крім гріха, і став людиною, тобто прийняв не тільки тіло, але й душу людську і зробився досконалою людиною, не перестаючи в той же час бути Богом – став Боголюдиною.
Син Божий зійшов з небес і став людиною (Боголюдиною) для того, щоб спасти нас – людей – від влади диявола, гріха і вічної смерті.
"Гріх є беззаконня" (1 Ін 3, 4), тобто переступ Закону Божого.
Гріх з'явився в людей від диявола, який спокусив у раю Єву, а через неї – Адама, й умовив їх порушити заповідь Божу, тобто згрішити.
Гріхопадіння перших людей – Адама і Єви – розладнало природу людську. Гріх у людей затьмарив розум, волю і в тіло вніс хвороби і смерть. Люди стали страждати і вмирати, і самі, своїми силами вже не могли перемогти в собі гріх і його наслідки: виправити розум, волю, серце і знищити смерть.
Це міг зробити тільки Сам Бог – Творець усього.
Милосердний Господь дав обіцянку (обітницю) людям, що на землю прийде Спаситель світу, Який визволить людей від влади диявола і вічної смерті.
Коли настав час спасіння, Син Божий вселився в пренепорочну Діву Марію і, після зішестя Святого Духа, прийняв від Неї людську природу – народився у надприродний спосіб "від Духа Святого і Марії Діви".
Пресвята Діва Марія походила з роду Авраама і царя Давида.
Була Вона дочкою Іоакима та Анни. Пресвята Марія називається Дівою, тому що Вона, з любові до Бога, дала обітницю не виходити заміж. Приснодівою Вона називається тому, що завжди перебуває Дівою – до народження Спасителя, під час Його народження і після народження.
Св. православна Церква називає Діву Марію Богородицею і шанує Її вище за всіх створених істот, не тільки людей, але й ангелів, – як "чеснішу від херувимів, і незрівнянно славнішу від серафимів", – оскільки вона Матір Самого Господа. Так, з натхнення Святого Духа, назвала Її праведна Єлизавета: "І звідки це мені, що Мати Господа мого прийшла до мене" (Див.: Лк 1, 43).
Господь Бог указує людям через Своїх пророків багато ознак пришестя у світ Спасителя.
Так, наприклад:
Пророк Ісая провістив, що Спаситель народиться від Діви (Див.: Іс. 7, 14) і з дивовижною ясністю провістив страждання Його (Див.: Іс. 53).
Пророк Михей провістив, що Спаситель народиться у Вифлеємі (Див.: Мих. 5, 2; Мф 2, 4–6).
Пророк Малахія провістив, що Спаситель прийде у створений заново єрусалимський храм і що перед Ним буде посланий Предтеча, подібний до пророка Іллі (Див.: Мал. 3, 1–15).
Пророк Захарія провістив урочистий вхід Спасителя в Єрусалим на осляті (Див.: Зах. 9, 9).
Цар Давид у псалмі 21-у зобразив хресні страждання Спасителя з такою точністю, наче сам бачив їх біля хреста.
Пророк Даниїл за 490 років провістив термін явлення Спасителя, провістив Його хресну смерть, зруйнування храму, яке станеться після цього в Єрусалимі, і припинення старозавітних жертв (Див.: Дан. 9).
Коли Син Божий, Ісус Христос, прийшов на землю, то багато праведних людей пізнали Його як Спасителя світу. Східні мудреці (волхви) упізнали Його по зірці, яка перед народженням Спасителя з'явилася на сході. Вифлеємські пастухи дізналися про Нього від ангелів. Симеон і Анна узнали Його за одкровенням Святого Духа, коли Він був принесений у храм. Іоан Хреститель узнав Його на річці Йордан, під час хрещення, коли зійшов на Нього Святий Дух у вигляді голуба і голос Бога Отця засвідчив: "Це є Син Мій улюблений, у Ньому Моє благовоління" (Див.: Мф 3, 17). Багато людей взнали Його за неперевершеністю Його вчення і особливо через чудеса, які Він чинив.
Наше спасіння Ісус Христос здійснив ученням Своїм, життям Своїм, смертю Своєю і Воскресінням Своїм.
Вчення Його буває для нас спасительним, коли ми приймаємо його всією душею, чинимо згідно з ним і життям своїм наслідуємо життя Спасителя. Як облудне слово диявола, прийняте першими людьми, зробилось в людях зерням гріха і смерті, так істинне слово Христове, щиро прийняте християнами, стає в них зерням святого і безсмертного життя.
ЗАКОН БОЖИЙ
У третьому члені Символу віри говориться про втілення Сина Божого, тобто про те, як Син Божий зійшов з небес на землю, прийняв на Себе тіло людське (плоть), крім гріха, і став людиною, тобто прийняв не тільки тіло, але й душу людську і зробився досконалою людиною, не перестаючи в той же час бути Богом – став Боголюдиною.
Син Божий зійшов з небес і став людиною (Боголюдиною) для того, щоб спасти нас – людей – від влади диявола, гріха і вічної смерті.
"Гріх є беззаконня" (1 Ін 3, 4), тобто переступ Закону Божого.
Гріх з'явився в людей від диявола, який спокусив у раю Єву, а через неї – Адама, й умовив їх порушити заповідь Божу, тобто згрішити.
Гріхопадіння перших людей – Адама і Єви – розладнало природу людську. Гріх у людей затьмарив розум, волю і в тіло вніс хвороби і смерть. Люди стали страждати і вмирати, і самі, своїми силами вже не могли перемогти в собі гріх і його наслідки: виправити розум, волю, серце і знищити смерть.
Це міг зробити тільки Сам Бог – Творець усього.
Милосердний Господь дав обіцянку (обітницю) людям, що на землю прийде Спаситель світу, Який визволить людей від влади диявола і вічної смерті.
Коли настав час спасіння, Син Божий вселився в пренепорочну Діву Марію і, після зішестя Святого Духа, прийняв від Неї людську природу – народився у надприродний спосіб "від Духа Святого і Марії Діви".
Пресвята Діва Марія походила з роду Авраама і царя Давида.
Була Вона дочкою Іоакима та Анни. Пресвята Марія називається Дівою, тому що Вона, з любові до Бога, дала обітницю не виходити заміж. Приснодівою Вона називається тому, що завжди перебуває Дівою – до народження Спасителя, під час Його народження і після народження.
Св. православна Церква називає Діву Марію Богородицею і шанує Її вище за всіх створених істот, не тільки людей, але й ангелів, – як "чеснішу від херувимів, і незрівнянно славнішу від серафимів", – оскільки вона Матір Самого Господа. Так, з натхнення Святого Духа, назвала Її праведна Єлизавета: "І звідки це мені, що Мати Господа мого прийшла до мене" (Див.: Лк 1, 43).
Господь Бог указує людям через Своїх пророків багато ознак пришестя у світ Спасителя.
Так, наприклад:
Пророк Ісая провістив, що Спаситель народиться від Діви (Див.: Іс. 7, 14) і з дивовижною ясністю провістив страждання Його (Див.: Іс. 53).
Пророк Михей провістив, що Спаситель народиться у Вифлеємі (Див.: Мих. 5, 2; Мф 2, 4–6).
Пророк Малахія провістив, що Спаситель прийде у створений заново єрусалимський храм і що перед Ним буде посланий Предтеча, подібний до пророка Іллі (Див.: Мал. 3, 1–15).
Пророк Захарія провістив урочистий вхід Спасителя в Єрусалим на осляті (Див.: Зах. 9, 9).
Цар Давид у псалмі 21-у зобразив хресні страждання Спасителя з такою точністю, наче сам бачив їх біля хреста.
Пророк Даниїл за 490 років провістив термін явлення Спасителя, провістив Його хресну смерть, зруйнування храму, яке станеться після цього в Єрусалимі, і припинення старозавітних жертв (Див.: Дан. 9).
Коли Син Божий, Ісус Христос, прийшов на землю, то багато праведних людей пізнали Його як Спасителя світу. Східні мудреці (волхви) упізнали Його по зірці, яка перед народженням Спасителя з'явилася на сході. Вифлеємські пастухи дізналися про Нього від ангелів. Симеон і Анна узнали Його за одкровенням Святого Духа, коли Він був принесений у храм. Іоан Хреститель узнав Його на річці Йордан, під час хрещення, коли зійшов на Нього Святий Дух у вигляді голуба і голос Бога Отця засвідчив: "Це є Син Мій улюблений, у Ньому Моє благовоління" (Див.: Мф 3, 17). Багато людей взнали Його за неперевершеністю Його вчення і особливо через чудеса, які Він чинив.
Наше спасіння Ісус Христос здійснив ученням Своїм, життям Своїм, смертю Своєю і Воскресінням Своїм.
Вчення Його буває для нас спасительним, коли ми приймаємо його всією душею, чинимо згідно з ним і життям своїм наслідуємо життя Спасителя. Як облудне слово диявола, прийняте першими людьми, зробилось в людях зерням гріха і смерті, так істинне слово Христове, щиро прийняте християнами, стає в них зерням святого і безсмертного життя.
ЗАКОН БОЖИЙ
