Здійснення св. Таїнства причастя становить найголовнішу частину літургії. Воно починається словами священика: "Дякуємо Господеві!" Віруючі висловлюють свою подяку Господу за Його милості поклонінням Йому, а хор співає: "Достойно і праведно є поклонятися Отцю, і Сину, і Святому Духові, Тройці Єдиносущній і Нероздільній".
Священик в цей час у таємній молитві, званій євхаристійною (подячною), прославляє безкінечні досконалості Божі, дякує Господу за створення і визволення людини і за всі Його милості, відомі нам і невідомі, і за те, що Він сподобляє приймати від нас безкровну жертву, хоча перед Ним стоять вищі сили – архангели, ангели, херувими і серафими, "пісню перемоги співають, виголошують, викликують і промовляють". Останні слова священик промовляє голосно, а хор доповнює, співаючи пісню, яку викликують ангели: "Свят, Свят, Свят Господь Саваоф (Господь Сил Небесних), повне небо і земля Слави Твоєї". До цієї пісні, званої "серафимською", співці додають викликування, якими народ вітав Господній вхід у Єрусалим: "Осанна (єврейське благожадання: спаси, допоможи Боже!) в вишніх (на небесах)! Благословен, Хто йде в ім'я Господнє! осанна в вишніх!" Слова "пісню перемоги співають..." взяті з видіння пророка Єзекиїля (1, 4–24) і ап. Іоана Богослова (Див.: 4, 6–8): вони в одкровенні бачили Престіл Божий, оточений ангелами в образі орла (що співають), тельця (що виголошують), лева (що викликують) і людини (що промовляють), які безперестанно взивають: "Свят, Свят, Свят Господь Бог".
Священик таємно продовжує євхаристійну молитву, прославляючи благодіяння Божі, безмежну любов Божу, явлену в пришесті на землю Сина Божого, і, згадуючи Тайну вечерю, коли Господь встановив святе Таїнство причастя; потім виголошує голосно слова Спасителя, сказані Ним при встановленні св. Таїнства: "Прийміть, споживайте – це є Тіло Моє, що за вас ламається на відпущення гріхів" і "Пийте з неї всі – це є кров Моя Нового Завіту, що за вас і за многих проливається на відпущення гріхів". Після цього священик у таємній молитві коротко нагадує заповідь Спасителя про встановлення причастя, прославляє страждання Його, смерть, воскресіння, вознесіння і друге Його пришестя і виголошує: "Твоє від Твоїх Тобі приносимо за всіх і за все" (за всіх членів Церкви і за всі благодіяння Божі).
Хор протяжно співає: "Тебе оспівуємо, Тебе благословимо, Тобі дякуємо, Господи, і молимось Тобі, Боже наш", а священик у таємній молитві просить Господа послати Духа Святого на присутніх людей і на принесені Дари, щоб Він освятив їх. Потім упівголоса він читає тропар третього часу: "Господи, Ти, що Пресвятого Твого Духа в третю годину на апостолів Твоїх послав, Того, Благий, не відніми від нас, але обнови нас, що молимось Тобі". Диякон виголошує 12 ст. 50-го пс.: "Серце чисте сотвори в мені, Боже, і духа праведного віднови в нутрі моєму". Священик знову читає тропар третього часу, диякон виголошує 13 ст. 50-го пс.: "Не відкинь мене від Лиця Твого і Духа Твого Святого не відніми від мене". Священик утретє читає тропар третього часу. Благословляючи св. агнця (на дискосі), він промовляє: "І сотвори хліб цей – чесним тілом христа Твого". Благословляючи вино (у св. чаші), він каже: "А те, що в чаші цій, – чесною кров'ю Христа Твого". Диякон за кожним виголосом каже: "Амінь". На закінчення, благословляючи хліб і вино разом, священик говорить: "Перетворивши Духом Твоїм Святим". Диякон же тричі виголошує: "Амінь, амінь, амінь". У ці великі і святі хвилини хліб і вино переосутнюються в істинне тіло та істинну кров Христову. Священик чинить перед св. дарами доземний поклін, як Самому Цареві і Богу. Це – найважливіший момент літургії.
Після освячення св. дарів священик у таємній молитві просить Господа, щоб причасникам св. дари послужили для бадьорості духа (тобто для укріплення на всяку добру справу), на відпущення гріхів, на з'єднання зі Св. Духом, на здобуття (отримання) Царства Небесного, на право звертатися до Господа зі своїми потребами, не в суд і не в осуд, і згадує тих, за кого принесено цю жертву: св. дари приносяться Господу Богу як подячна жертва за всіх святих. Особливо ж священик згадує Пресвяту Діву Марію, а після цього виголошує: "Особливо за Пресвяту, Пречисту, Преблагословенну, Славну Владичицю нашу Богородицю і Приснодіву Марію", на що віруючі відповідають хвалебною піснею на честь Божої Матері: "Достойно є..." (У св. Пасху і в усі дванадесяті свята замість "Достойно є"... співається на честь Божої Матері задостойник, тобто 9-й ірмос святкового канону з відповідним приспівом). Священик тим часом таємно молиться за спочилих і, переходячи до молитви за живих, виголошує: "Найперше пом'яни, Господи, святійших патріархів православних...", поминаючи вищу церковну ієрархію. Віруючі відповідають: "І всіх і все", тобто пом'яни, Господи, всіх віруючих. Молитва за живих закінчується виголосом священика: "І дай нам єдиними устами і єдиним серцем славити й оспівувати пречесне і величне ім'я Твоє: Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків", і благословенням його, на всіх присутніх у храмі: "Нехай же будуть милості великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа з усіма вами".
Далі йде наступна частина літургії вірних.
ЗАКОН БОЖИЙ
Священик в цей час у таємній молитві, званій євхаристійною (подячною), прославляє безкінечні досконалості Божі, дякує Господу за створення і визволення людини і за всі Його милості, відомі нам і невідомі, і за те, що Він сподобляє приймати від нас безкровну жертву, хоча перед Ним стоять вищі сили – архангели, ангели, херувими і серафими, "пісню перемоги співають, виголошують, викликують і промовляють". Останні слова священик промовляє голосно, а хор доповнює, співаючи пісню, яку викликують ангели: "Свят, Свят, Свят Господь Саваоф (Господь Сил Небесних), повне небо і земля Слави Твоєї". До цієї пісні, званої "серафимською", співці додають викликування, якими народ вітав Господній вхід у Єрусалим: "Осанна (єврейське благожадання: спаси, допоможи Боже!) в вишніх (на небесах)! Благословен, Хто йде в ім'я Господнє! осанна в вишніх!" Слова "пісню перемоги співають..." взяті з видіння пророка Єзекиїля (1, 4–24) і ап. Іоана Богослова (Див.: 4, 6–8): вони в одкровенні бачили Престіл Божий, оточений ангелами в образі орла (що співають), тельця (що виголошують), лева (що викликують) і людини (що промовляють), які безперестанно взивають: "Свят, Свят, Свят Господь Бог".
Священик таємно продовжує євхаристійну молитву, прославляючи благодіяння Божі, безмежну любов Божу, явлену в пришесті на землю Сина Божого, і, згадуючи Тайну вечерю, коли Господь встановив святе Таїнство причастя; потім виголошує голосно слова Спасителя, сказані Ним при встановленні св. Таїнства: "Прийміть, споживайте – це є Тіло Моє, що за вас ламається на відпущення гріхів" і "Пийте з неї всі – це є кров Моя Нового Завіту, що за вас і за многих проливається на відпущення гріхів". Після цього священик у таємній молитві коротко нагадує заповідь Спасителя про встановлення причастя, прославляє страждання Його, смерть, воскресіння, вознесіння і друге Його пришестя і виголошує: "Твоє від Твоїх Тобі приносимо за всіх і за все" (за всіх членів Церкви і за всі благодіяння Божі).
Хор протяжно співає: "Тебе оспівуємо, Тебе благословимо, Тобі дякуємо, Господи, і молимось Тобі, Боже наш", а священик у таємній молитві просить Господа послати Духа Святого на присутніх людей і на принесені Дари, щоб Він освятив їх. Потім упівголоса він читає тропар третього часу: "Господи, Ти, що Пресвятого Твого Духа в третю годину на апостолів Твоїх послав, Того, Благий, не відніми від нас, але обнови нас, що молимось Тобі". Диякон виголошує 12 ст. 50-го пс.: "Серце чисте сотвори в мені, Боже, і духа праведного віднови в нутрі моєму". Священик знову читає тропар третього часу, диякон виголошує 13 ст. 50-го пс.: "Не відкинь мене від Лиця Твого і Духа Твого Святого не відніми від мене". Священик утретє читає тропар третього часу. Благословляючи св. агнця (на дискосі), він промовляє: "І сотвори хліб цей – чесним тілом христа Твого". Благословляючи вино (у св. чаші), він каже: "А те, що в чаші цій, – чесною кров'ю Христа Твого". Диякон за кожним виголосом каже: "Амінь". На закінчення, благословляючи хліб і вино разом, священик говорить: "Перетворивши Духом Твоїм Святим". Диякон же тричі виголошує: "Амінь, амінь, амінь". У ці великі і святі хвилини хліб і вино переосутнюються в істинне тіло та істинну кров Христову. Священик чинить перед св. дарами доземний поклін, як Самому Цареві і Богу. Це – найважливіший момент літургії.
Після освячення св. дарів священик у таємній молитві просить Господа, щоб причасникам св. дари послужили для бадьорості духа (тобто для укріплення на всяку добру справу), на відпущення гріхів, на з'єднання зі Св. Духом, на здобуття (отримання) Царства Небесного, на право звертатися до Господа зі своїми потребами, не в суд і не в осуд, і згадує тих, за кого принесено цю жертву: св. дари приносяться Господу Богу як подячна жертва за всіх святих. Особливо ж священик згадує Пресвяту Діву Марію, а після цього виголошує: "Особливо за Пресвяту, Пречисту, Преблагословенну, Славну Владичицю нашу Богородицю і Приснодіву Марію", на що віруючі відповідають хвалебною піснею на честь Божої Матері: "Достойно є..." (У св. Пасху і в усі дванадесяті свята замість "Достойно є"... співається на честь Божої Матері задостойник, тобто 9-й ірмос святкового канону з відповідним приспівом). Священик тим часом таємно молиться за спочилих і, переходячи до молитви за живих, виголошує: "Найперше пом'яни, Господи, святійших патріархів православних...", поминаючи вищу церковну ієрархію. Віруючі відповідають: "І всіх і все", тобто пом'яни, Господи, всіх віруючих. Молитва за живих закінчується виголосом священика: "І дай нам єдиними устами і єдиним серцем славити й оспівувати пречесне і величне ім'я Твоє: Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків", і благословенням його, на всіх присутніх у храмі: "Нехай же будуть милості великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа з усіма вами".
Далі йде наступна частина літургії вірних.
ЗАКОН БОЖИЙ
