Преподобний Олексій народився в Римі в побожній сім’ї. Його батьками були благочестиві Євфиміан та Аглаїда. Подружжя довгий час немало дітей, але не полишало надії на милість Божу. І Господь утішив цю благословенну подружню пару народженням сина Олексія. В шестилітньому віці отрок почав навчатися і успішно вивчав світські науки, та найбільш старанним він був у вивченні Святого Писання. Ставши юнаком, він став наслідувати своїх батьків: строго дотримувався постів, роздавав милостиню і під багатим одягом таємно носив волосяницю. У нього рано зародилось бажання покинути суєтний світ і служити Єдиному Богу. Однак батьки бажали одружити свого сина і коли Олексій досяг повноліття, знайшли для нього наречену.Після заручин, залишившись ввечері наодинці зі своєю нареченою, Олексій зняв з пальця перстень, віддав його і сказав: «Збережи це і нехай Господь буде з нами, Своєю благодаттю влаштовуючи нам нове життя». Сам же преподобний пішов таємно з дому і сів на корабель, що плив в Месопотамію.
Потрапивши до міста Едесси, де зберігався Нерукотворний образ Господа, Олексій продав усе, що в нього було, роздав гроші убогим і став жити біля храму Пресвятої Богородиці на паперті і харчувався з милостині. Преподобний споживав лише хліб і воду, а отриману милостиню роздавав немічним і стареньким. Кожну неділю він причащався Святих Христових Таїн.
Родина скрізь шукала Олексія, але безуспішно. Слуги, послані Євфиміаном на пошуки, побували, також, і в Едессі, але не впізнали в убогому, який сидів на паперті церковній, свого господаря. Від строгого посту тіло його висохло, краса щезла, зір став слабким. А блаженний впізнав їх і дякував Господеві за те, що отримав милостиню з рук своїх слуг.
Безутішна мати святого Олексія зачинилась у своїй кімнаті і неустанно молилась за свого сина. А його жінка дуже тужила разом зі свекрухою.
Преподобний прожив в Едессі сімнадцять років. Одного разу паламарю церкви, біля якої подвизався святий, було откровення про прп Олексія: Матір Божа через святу Свою ікону звеліла: «Введи в Мою церкву чоловіка Божого, достойного Царства Небесного. Молитва його підноситься до Бога, як кадило запашне, і Дух святий спочиває на ньому». Паламар став шукати такого чоловіка, але довго не міг знайти. Тоді він з молитвою звернувся до Пресвятої Богородиці, просячи про допомогу. І знову був голос від ікони, який звіщав, що чоловіком Божим є той убогий, котрий сидить на церковній паперті. Паламар знайшов святого і ввів у церкву. Багато людей дізналось про праведника і стали шанувати його. Святий, уникаючи слави, таємно сів на корабель, який відправлявся в Кілікію. Але, за промислом Божим, сталось по іншому: буря віднесла корабель далеко на захід і прибила до берегу Італії. Блаженний вирушив до Риму. Невпізнаний, він просив свого батька дозволити поселитись в якому небудь куточку його двору. Євфиміан помістив Олексія в спеціально влаштованому приміщенні при вході в дім і звелів годувати преподобного зі свого столу.
Живучи в батьківському домі, блаженний продовжував постити і проводив дні і ночі в молитві. Він смиренно терпів образи від слуг батька. Кімната Олексія знаходилась напроти вікна його нареченої і подвижник тяжко страждав, чуючи її плач. Тільки безмежна любов до Бога допомагала блаженному переносити цю муку. Святий прожив у домі своїх батьків сімнадцять років і був сповіщений Господом про день свого упокоєння. Тоді святий взяв папір та описав своє життя, просячи прощення у батьків і нареченої.
У день кончини святого Олексія в соборній церкві служив літургію Римський Папа Інокентій (402–417) в присутності імператора Гонорія (395–423). Під час служби з вівтаря почувся дивний Голос: «Прийдіть до Мене всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас» (Мф. 11. 28). Всі присутні зі страхом впали ниць. Голос продовжував: «Найдіть чоловіка Божого, що відходить у вічне життя, нехай він помолиться за місто». Почали шукати по всьму Риму, але не знайшли праведника. З четверга на п’ятницю Папа, звершуючи всенічну, просив Господа вказати на угодника Божого. Після літургії в храмі знову почувся голос: «Шукайте чоловіка Божого в домі Євфиміана». Всі поспішили туди, але святий вже упокоївся. Обличчя його світилось немов ангельське, а в руці був зажатий папір, який він не випускав, хоч як не намагались його взяти. Тіло святого поклали на одрі, покритому дорогоцінними покривалами. Папа та імператор схилили свої коліна і звернулись до преподобного, як до живого, просячи розжати руку. І святий виконав їх благання. Коли лист був прочитаний, батько, мати і наречена праведника з плачем поклонились його чесним останкам.
Пам'ять - 30 березня( за новим стилем).
rivne-cerkva.rv.ua
