Друкарство стало широко розповсюджуватися в Україні, як зрештою і по всій Європі. Так у першій половині XVI ст. відома друкарня у Львові та Острозі. Відомі тогочаснi друкарні Михайла Сльозки (у Львові), Сірятині (фундатор єп. Гедеон Балабан), Угорцях, Уніві, Перемишлі, та інших містах Галичини. Також відомо, що Львівська братська друкарня у 1591-1622 рр. видала 13 книг.
Найбільш відомим видавцем кінця XVI ст., проте не першим, як це нам нав’язує московська офіційна історіографія, був диякон Іван Федоров (Федорович), котрий після заснування друкарні в Москві (1564 р.) тікає в наслідок переслідувань з боку московського царя і церкви до Заблудова. Надалі Іван Федоров засновує друкарню у Львові у лютому 1573 р. Тут був виданий львівський Апостол (Львів, 25 лютого 1573 – 15 лютого 1574, 246 с.), але надалі брак коштів змусив закласти друкарню лихварю Ізраїлю Якубовичу, а після смерті Федорова, віддану в заставу друкарню, за ініціативи владики Гедеона Балабана викупило братство (в 1586 р.). Незважаючи на різноманітні труднощі, братська друкарня працювала аж до припинення діяльності братства. Спочатку друкарня діяла у пристосованому приміщенні, а з 1605 р. в Свято-Онуфрієвському монастирі. З 1615 р. її перенесено на старе місце, а після пожежі 1628 р. – друкарню перенесли в школу. Одна з найперших книг братської друкарні це “Граматика елліно словенського язика”. Братська друкарня була однією з найбільших.
Головна заслуга братського видавництва того часу - передруки традиційних літургічних текстів і випуск букварів великими тиражами - до 6-7 тисяч примірників. Важливо й те, що навіть до передруків додавалися світські за змістом передмови, присвяти, так звані "епіграми на герби". У віршах при зображенні видавничої марки - герба Львівського братства - підкреслювалося, що цей знак включає зображення лева, яке було гербом ще давніх галицьких князів, і малюнок вежі - символу стійкості братства у боротьбі з труднощами. Серед братських видань XVIII століття вирізняються публікації твору визначного українського письменника й ученого, професора Києво-Могилянської академії Мануйла Козачинського "Філософія Арістотелева".
За період її діяльності випущено більше 160 тис. примірників книг, серед яких значну частину складали богослужбові книги, також братство друкувало наукові трактати та світську літературу.
Підсумовуючи діяльність братства то воно виконувало ряд функцій, які можна поділити таким чином:
1. Охорона православної віри і захист прав та інтересів УПЦ в Польській державі.
2. Плекання духу християнської моралі в житті братчиків.
3. Братський суд над недостойною поведінкою членів братства.
4. Будівництво церков, забезпечення їх майном.
5. Турбота про черговість богослужінь і належне святкування церковних свят.
6. Піклування про підбір кандидатів на пастирство і боротьба з негативними явищами в середовищі духовенства.
7. Вибори настоятелів братських церков і монастирів, матеріальне забезпечення духовенства.
8. Опіка над старими, хворими, сиротами, утримання притулків та шпиталів.
9. Братська матеріальна допомога членам братства у потребі, організація похорону спочилих братчиків.
10. Участь у загальному церковному управлінні через представництво братчиків на церковних соборах та з’їздах.
11. Взаємодопомога братств поміж собою у загально-церковних справах.
12. Піднесення релігійної освіти, утворення і утримання братських шкіл.
13. Релігійно-моральне виховання молоді.
14. Фундація друкарень, видання Св. Письма, богослужбових книг, підручників для шкіл та іншої релігійної літератури.
Висновок
Братства були направду тим знаковим чинником утвердження і зберігання справжньої Православної віри в народі, як віри його-Руської, як єдино правильної і не давало людям засумніватися, не допускало виникнення у суспільстві такого питання як: “ а чи не краще б перейти на ту “вигіднішу” віру принесену із Заходу, латинську?”. Воно було дійсно справжнім фортпостом Православ’я у Львові і взагалі на усіх теренах Галичини.
Справедливим буде констатація того факту, що діяльність Львівського Успенського братства по захисту самого себе від безнастанних нападів латинників і уніатів, це і захист Православної Церкви в Галичині вцілому.
До Берестейської унії церковні братств у Львові сприяло пожвавленню православ’я, піднесенню культурно-освітнього і релігійно-світоглядного рівня своїх членів, захисту інтересів Православної Церкви.
Тому можна із впевненість сказати, що якби не було у місті Лева православного Успенського братства то навряд чи б Львівська православна єпархія витримала більш ніж столітній натиск уніатства (після проголошення Берестейської унії) аж до 1700 р.
Список використаної літератури
1 Власовський І. Нарис історії Української Православної Церкви. –К., 1998, -Т.1
2 Грушевський М.С. Історія України-Руси: в 11т, 12 кн. –К., 1995, -Т.6
3 Зубрицкий Д. Летопись Львовского Ставропигийского братства. –Львов, 1926
4 Ісаєвич Я.Д. Братства та їх роль в розвитку української культури XVI-XVIII ст. –К., 1966
5 Капраль М. Історіографія Львівського Успенського братства. //Україна в минулому. –К, -Л., 1992, -Вип. 1.
6 Крыловский А. Львовское ставропигиальное братство. –Киев, 1904
7 Мединский Е. Братские школы Украины и Белоруссии в XVI-XVII вв. и их роль в воссоединении Украины с Россией. –М., 1954
8 Ульянівський В.І. Історія Церкви та релігійної думки в Україні. У 3-х кн.. –К., 1994, -Кн. 2
9 Харлампович К.В. Западнорусские православные школы XVI и начала XVII века. –Казань, 1898
Ю. Щ.
