Священномученик Василій був пресвітером в Анкирі Галатійській. Під час широкого розповсюдження аріанської єресі він закликав свою паству твердо триматися Православ’я. За це святий Василій був позбавлений священного сану місцевим аріанським собором, але на Палестинському Соборі 230 єпископів він був відновлений у сані пресвітера. Святий Василій відкрито продовжував свою проповідь, викриваючи аріанів, за що став жертвою переслідувань і піддався тортурам як людина, нібито небезпечна для держави.
Для відвернення святого Василія від Православ’я до нього були приставлені два відступники - Єлпідій і Пегасій. Однак святий лишився непохитним і за це знову піддався катуванням. Коли ж у місто Анкиру прибув імператор Юліан Відступник (361 - 363), святий Василій на суді перед ним мужньо сповідував Христа, а імператора викрив за відступництво. Юліан наказав вирізати паски зі шкіри із спини святого. Однак святий пресвітер Василій мужньо перетерпів цю страшну муку.
Коли ж святого почали палити і колоти розпеченими прутами в плечі і живіт, він у муках впав на землю і голосно молився: “Світло моє, Христе! Надіє моя, Ісусе! Пристане тиха для гнаних хвилями! Дякую Тобі, Господи Боже батьків моїх, за те, що Ти вирвав душу мою з пекла безодні і зберіг в мені Ім’я Своє незаплямованим! Нехай переможцем закінчу я своє життя і успадкую вічний спокій за обіцянкою, даною батькам моїм від Тебе, Архієрея Великого Ісуса Христа, Господа нашого! Тепер же прийми з миром душу мою, що перебуває незмінно в цьому сповіданні! Ти милосердний і Твоє милосердя велике, Що Живе й Перебуває повіки, амінь”.
Проказавши таку молитву, весь сколотий розпеченими прутами, святий ніби заснув солодким сном, віддавши свою душу в руки Божі. Священномученик Василій помер 29 червня 362 року. Пам’ять його заради свята святих апостолів Петра й Павла була перенесена на 22 березня (4 квітня за новим стилем).
Для відвернення святого Василія від Православ’я до нього були приставлені два відступники - Єлпідій і Пегасій. Однак святий лишився непохитним і за це знову піддався катуванням. Коли ж у місто Анкиру прибув імператор Юліан Відступник (361 - 363), святий Василій на суді перед ним мужньо сповідував Христа, а імператора викрив за відступництво. Юліан наказав вирізати паски зі шкіри із спини святого. Однак святий пресвітер Василій мужньо перетерпів цю страшну муку.
Коли ж святого почали палити і колоти розпеченими прутами в плечі і живіт, він у муках впав на землю і голосно молився: “Світло моє, Христе! Надіє моя, Ісусе! Пристане тиха для гнаних хвилями! Дякую Тобі, Господи Боже батьків моїх, за те, що Ти вирвав душу мою з пекла безодні і зберіг в мені Ім’я Своє незаплямованим! Нехай переможцем закінчу я своє життя і успадкую вічний спокій за обіцянкою, даною батькам моїм від Тебе, Архієрея Великого Ісуса Христа, Господа нашого! Тепер же прийми з миром душу мою, що перебуває незмінно в цьому сповіданні! Ти милосердний і Твоє милосердя велике, Що Живе й Перебуває повіки, амінь”.
Проказавши таку молитву, весь сколотий розпеченими прутами, святий ніби заснув солодким сном, віддавши свою душу в руки Божі. Священномученик Василій помер 29 червня 362 року. Пам’ять його заради свята святих апостолів Петра й Павла була перенесена на 22 березня (4 квітня за новим стилем).
