Втішне слово свт. Іоана Золотоустого до вдови

1. Тому що вдівство походить від смерті, назва вдівства, очевидно, є назва нещастя, але насправді це не так, воно є достоїнством, честю і найбільшою славою, не ганьбою, а вінцем. Хоча вдова не має співмешканцем своїм чоловіка, але вона має співмешканцем Христа, що відводить усі прихожі нещастя. Коли трапляються образи, вдові досить увійти, схилити коліна, тяжко зітхнути і пролити сльози, щоб відсторонити всякий наклеп кривдників; зброя вдови це сльози, зітхання і безперестанні молитви; цим вона може відбити не тільки образу людську, але і напади бісівські. Вдова звільнилася від справ життєвих і вже йде до неба, і ту ретельність і служіння, які давала чоловіку, може використати на справи духовні. Якщо ж скажеш, що в давнину вдівство було нещастям, я скажу на те, що і смерть була прокльоном, але стала честю і достоїнством для тих, котрі переносять пришестя її шляхетно. Так мученики вінчаються; так само, і вдова сходить до великого достоїнства.

2. Ти бажаєш знати, що таке вдова? Наскільки вона поважна перед Богом і бажана Йому, і є найбільшою захисницею, як вона рятує і примиряє з Богом засуджених, відкинутих, що не мають відваги, ненависних йому і позбавлених усякого виправдання, і не тільки приносить їм прощення, але і робить їх чистішими сонячних променів, хоча б вони були відкинуті далі за всіх людей? Послухай самого Бога, що говорить до іудеїв: "Коли Ви простягаєте руки Ваші, я відвертаю від вас мої очі. Навіть коли помножуєте молитви ваші, я їх не чую. Руки ваші повні крові." (Іс. 1:15). І однак з цими злочинними людиновбивцями, не прямодушними, безчесними Він обіцяє примиритися, якщо вони стануть допомагати вдовицям, що переносять несправедливість. Після того, як сказав: "Я відвертаю від вас мої очі... і не почую". Він говорить: "Захищайте пригнобленого, обороняйте сироту, заступайтеся за вдову. Коли гріхи ваші були як багряниця, вони стануть білими, як сніг" (Іс. 1:17,18). Чи бачиш, яку силу має вдовиця, де вона виявляє своє заступлення, не перед начальником і царем земним, але перед самим Царем небесним? Який вона може припинити гнів, - примирити Владику з невиліковно хворими, визволити від нестерпного покарання, душу покриту брудом гріхів омити від цієї нечистоти і довести до вищої чистоти? Тому не будемо нехтувати дружиною-вдовою, але будемо про неї піклуватися. Правдива вдовиця-наша заступниця.

3. "Удовицю вибирати не менш як 60-літню, одного тільки чоловіка жінку, що має гарне ім'я в ділах добрих: що дітей виховала, приймала подорожніх, що святим ноги вмивала, що тим, які в горю, допомагала, всяке добре діло сумлінно виконувала" (1 Тим. 5:9-10). Як є лики дів, так у стародавньому минулому були і лики вдів. І не просто було увійти до числа вдів. У такий спосіб апостол говорить не про ту, котра живе в бідності і потребує допомоги, але про ту, котра обрала собі вдівство. Для чого ж і цій він призначає вік? Він знав, що юність, ніби палаюче багаття і море, переповнене хвилями і сум'яттям. Тому, коли вони будуть мати волю від свого віку, і будуть перебувати в старості, ніби в пристані, коли в них згаснуть бажання, тоді він безстрашно вводить їх до цього лику. А що, скажеш, хіба багато хто, почавши з двадцятого року, не сяяли до кінця, не несли ярма і не показували в собі апостольського життя? Коли ж він говорить: "Хочу, щоб молодші виходили заміж, дітей народжували" (1 Тим. 5;14), то послухай, про яких молодших він говорить, - про тих, котрі, після прагнення віддатися на служіння Христу, бажають вступити в заміжжя, балакучі, суєтні; обходять будинки, говорять непотрібне, спокусилися як і сатана. Сказавши просто: "Хочу, щоб молодші виходили заміж" він не замовк, але говорить і те, про яких молодших він говорить. І наводить їхні падіння. Які падіння? - "Бо як їх охоплює пристрасть, противна Христові, то хочуть заміж виходити, стягаючи на себе осуд, бо відкинули першу віру, разом з тим, звикають бездіяльно по хатах тинятися, і не тільки нічого не роблять, а ще й цокочуть і скрізь втручаються, і базікають, що не личить. Бо деякі вже пішли слідом за сатаною" (1 Тим. 5;1,15). Таким чином, якщо хто після того, як обрали вдівство і прийняли на себе все безчестя цього стану, потім знову бажають вступити в заміжжя, то краще їм приступити до цього перед тим, ніж їх прийняли і без порушення заповітів з Христом; а котра не така, для тієї він не пропонує необхідності другого шлюбу.

ПРОДОВЖЕННЯ

За матеріалами книги ієрея Василія Клим'юка «У Бога всі живі»
Православний молодіжний веб-портал hram.lviv.ua