→ 2-ГА ЧАСТИНА ←Так роздумуй при настанні нових місяців. Про це пам’ятай при річних круговертях. Будемо думати про майбутній день, щоб хто-небудь не сказав про нас того, що сказав пророк про іудеїв: "Минають дні їхні в марноті, і роки їхні у тривозі (Пс. 77,33).
Таке свято, про яке я сказав, є постійним, воно не має круговерті років, не обмежується окремими днями, його можуть святкувати разом і багатий, і бідний, бо тут не гроші потрібні, не багатство, а тільки доброчинність. У тебе немає грошей? Зате є страх Божий, скарб кращий за будь-які багатства, який не нищиться, не змінюється і не вичерпується. Поглянь на небо, на небеса небес, на землю, море, повітря, різнорідних тварин, різноманітні рослини, на всю людську природу. Задумайся над ангелами, архангелами, вищими силами. Згадай, що все це -багатство твого Владики. Бути такого не може, щоб слуга настільки багатого Владики, якщо його Господь милостивий до нього, був бідним.
Спостерігати за днями безглуздо щодо християнської мудрості — це справа язичницької омани. Ти приписаний до вишнього міста, прийнятий у тамтешнє громадянство, вступив у суспільство ангелів, де немає світла, яке б переходило в пітьму, ні дня, який завершувався б ніччю, а завжди — день, завжди - світло. Туди будемо пориватися безперестанно. "Вишніх шукайте, - говорить Апостол, - де Христос сидить праворуч Бога" (Кол. 3, 1). У тебе немає нічого спільного з землею, де є плин сонця і круговерть часів року і днів
Якщо ти живеш праведно, то і ніч для тебе стає днем. Водночас для тих, котрі проводять життя в розпусті, пияцтві і непомірності, день стає нічним мороком не тому, що померкло сонце, а тому, що розум їхній затьмарений пияцтвом. Спостерігати за днями, знаходити в них особливе задоволення, запалювати на площі світильники, плести вінки - це справа дитячої безрозсудності. А ти вже вийшов з цієї немічності, досяг зрілого віку й записаний до громадянства небесного. Тому не освітлюй площу чуттєвим вогнем, а осяюй свій розум духовним світлом. "Так нехай сяє, - сказав Господь, - світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного" (Мт. 5, 16). Таке світло принесе тобі велику нагороду. Не прикрашай вінками дверей свого дому, а проводь таке життя, щоб отримати з рук Христових вінець правди на свою голову.
Нічого не потрібно робити даремно, без мети. Павло заповів все робити на славу Божу. "Чи ви їсте, - говорить він, - чи п'єте..., все робіть на славу Божу" (1Кор. 10, 31). Але як можна, — скажеш ти, — їсти і пити на славу Божу?” Поклич убогого, зроби учасником твоєї трапези Христа, і таким чином ти їв і пив на славу Божу. І не тільки це заповів робити в славу Божу Апостол, але й чимало іншого, а саме: виходити на вулицю і залишатися вдома. Те й інше має бути для Бога. А як може те й інше бути для Бога? Коли ти приходиш до церкви, коли береш участь у молитві і духовному повчанні, тоді вихід з дому є на славу Божу. Можна також для Бога і залишатися вдома. Як і яким чином? Коли ти чуєш шум, безчинства, диявольські торжества, порочні і розпусні люди заповнили площу, тоді залишайся вдома, віддалися від цього шуму, і ти залишишся вдома на славу Божу.
Як можна для Бога залишатися вдома і виходити з дому, так можна (на славу Божу) і хвалити, і викривати. "Як можна, - скажеш, - кого-небудь хвалити чи докоряти на славу Божу?” Ви інколи сидите в майстернях і бачите, як мимо проходять погані і негідні люди, насупивши брови, з гордовитим видом, у супроводі безлічі нахлібників і підлесників, у дорогому одязі і пишних прикрасах, люди, котрі крадуть чуже і жадібні. І якщо хто скаже: "Яким завидним є їхній стан, які вони щасливі!” - такому докори, викрий, закрий йому уста, жалкуй, плач. Це означає докоряти для Бога. Такий докір буде уроком мудрості і доброчинства для тих, що сидять разом з тобою заради того, щоб не захоплюватися речами життєвими. Того, хто сказав це, запитай: "Чому ти вважаєш його щасливим? Чи тому, що в нього чудовий кінь з позолоченою уздою, що в нього багато слуг, що він одягнений у світлий одяг і безмірно впивається і розкошує щодня? Але саме тому він нещасливий, і жалюгідний, і заслуговує щирих сліз. Я бачу, що якраз у ньому ви не маєте що похвалити, а хвалите те, що є поза ним: коня, вузду, одяг. Але все це - не він. Скажи мені, що може бути більш прикре за те, коли його кінь, вузда коня, краса одягу і тілесна благопристойність слуг збуджують подив, а в ньому самому нема нічого похвального?”
Хто ще може бути убогіший за ту людину, яка не має ніякого власного добра і нічого такого, з чим би змогла відійти звідси у вічність, а прикрашається тільки чужим? Власне наше багатство і прикраси - це не слуги, одяг і коні, а доброчинність душі, багатство добрих справ і відвага перед Богом.
→ ПРОДОВЖЕННЯ ←
