Неділя Cвятих жінок-мироносиць - Міжнародний православний жіночий день

У 3-й Тиждень по Пасці Свята Церква в особливий спосіб вшановує святих жон-мироносиць і праведних Йосифа Арімафейського і Нікодима – таємних учнів Христових. Своїм богослужінням Церква знов поставляє нас на голгофі біля Хреста Христового, з якого знімають Пречисте Його Тіло Йосиф і Нікодим, і біля гробу, де вони кладуть Тіло Ісуса Христа, і де потім мироносиці, що прийшли помазати Тіло благовонними маслами, першими удостоюються бачити Воскреслого Господа. За прикладом святих жон-мироносиць і ми повинні гріти в серці своєму дійсну самовіддану любов до Спасителя нашого, щоб, як говорить Апостол (Рим.8,38-39) ніщо не могло відлучити нас від Нього – ні сьогодення, ні прийдешнє, ні життя, ні смерть, ні ангели, ні люди. Крім того, як святі жони, уражені лютою скорботою побачивши розіпнутого Господа, шукали і знайшли втіху в Його ж труні, так і кожна християнська душа повинна шукати втіху в скорботі і печалях блія гробу і хреста Спасителя свого.





У друге воскресіння після Пасхи Свята Православна Церква святкує пам'ять святих жон-мироносиць, а також праведних Йосифа Арімафейського і Нікодима. Коли Іуда зрадив Христа первосвященикам, всі учні Його втекли. Апостол Петро слідував за Христом до двору первосвященика і там, викриваємо, що він Його учень, тричі відрікся від Нього. Весь народ кричав Пилатові: "Візьми, візьми, розіпни Його!" (Ін. 19.15). Коли розіпнули Ісуса проходящий народ лихословив Його і глузував з Нього. І лише Мати Його з улюбленим учнем Іоаном стояли біля Хреста і жінки, що слідували за ним і Його учнями під час Його проповіді і що служили їм, дивилися здалека на те, що відбувається. Серед них були Марія Магдалина, Іоана, Марія, мати Якова, Саломія та інші.

Після того, як Ісус спустив дух, Йосиф з Аримафеї, член ради, але що не брав участь в засудженні Ісуса, таємний учень Його прийшов до Пилата просити тіло Ісусове і, отримавши дозвіл, разом з Никодимом, іншим таємним учнем Господа, поховав Його в новій труні. У перший день тижня святі жони-мироносиці, купивши аромати, прийшли рано до труни, щоб помазати тіло Ісусове, але побачили камінь відваленим від труни і ангела, який сповістив їм, що Ісус воскрес. Господь з'явився Марії Магдалині, з якої вигнав сім демонів, і просив сказати апостолам, щоб чекали Його в Галілеї. Святі жони-мироносиці виявляють нам приклад дійсної жертовної любові і самовідданого служіння Господеві. Коли всі залишили Його, вони були поруч, не злякалися можливих переслідувань. Не випадково саме Марії Магдалині першою з'явився Воскреслий Христос. Згодом, за переказами, свята рівноапостольна Марія Магдалина багато попрацювала в проповіді Євангелія. Саме вона піднесла римському імператорові Тіверію червоне яйце із словами "Христос Воскрес!", звідки і пішов звичай на Паску фарбувати яйця.

Свята Православна Церква відзначає цей день як свято всіх жінок-християнок, відзначає їх особливу і важливу роль в сім'ї і суспільстві, укріплює їх в їхньому самовідданому подвигу любові і служіння ближнім. Наскільки це свято відрізняється від так званого Міжнародного Жіночого Дня 8 Березня, встановленого організаціями феміністів на підтримку їх боротьби за так звані права жінок, а точніше за звільнення жінок від сім'ї, від дітей, від всього, що складає для жінки сенс життя. Чи не пора нам повернутися до традицій нашого народу, відновити православне розуміння ролі жінки в нашому житті і ширше відзначати чудове свято день святих жон-мироносиць.



Свята Марія Клеопова, мироносиця, за переказами Церкви була дочкою праведного Йосифа, Обручника Пресвятої Діви Марії (пам'ять 26 грудня), від першого шлюбу і була ще зовсім юною, коли Пресвята Діва Марія була обручена праведному Йосифу і введена в його будинок. Свята Діва Марія жила разом з дочкою праведного Йосифа, і вони подружилися, як сестри. Праведний Йосиф після повернення зі Спасителем і Божою Матір'ю з Єгипту до Назарета видав заміж дочку за свого меншого брата Клеопу, тому вона іменується Марією Клеоповою, тобто дружиною Клеопи. Благословенним плодом того шлюбу був священномученик Сімеон, апостол від 70-ти, родич Господній, другий єпископ Єрусалимської Церкви (пам'ять 27 квітня). Пам'ять святої Марії Клеопової святкується також в Неділю 3-ю по Пасці, святих дружин-мироносиць.



Свята Іоана Міроносиця, дружина Хузи, домоправителя царя Ірода, була однією з жон, що слідували за Господом Ісусом Христом під час Його проповіді, і служила Йому. Разом з іншими жонами після Хресної смерті Спасителя свята Іоана приходила до Труни, щоб помазати миром Святе Тіло Господа, і чула від Ангелів радісну звістку про Його славне Воскресіння.



Праведні сестри Марфа і Марія, що повірили в Христа ще до воскрешення Ним їх брата Лазаря, по вбистві святого архідиякона Стефана, настання гоніннь на Церкву Єрусалимську і вигнанні праведного Лазаря з Єрусалиму, допомагали своєму святому братові в благовістуванні Євангелія в різних країнах. Про час і місце їх мирної кончини відомостей не збереглося.



У Христа воює і жіноча стать, що вписується у воїнство по душевній мужності і не відкидана за тілесну неміч. І багато жон відрізнялися не менше мужів: є і такі, що навіть більше прославилися. Такі ті, що наповнюють собою лик дів, такі сяючі подвигами сповідання і перемогами мучеництва. (Свт. Василій Великий).

Істинно цнотливі, прикладаючи все старання до того, щоб турбуватися про душу, не відмовляються і тілу, як знаряддю душі, зробити послугу в міру, але почитали справою негідною і низькою для себе прикрашати тіло і величатися ним, щоб воно, за природою, будучи рабом, не загордилося перед душею, якію увірено право владицтва. (Св. Ісидор Пелусіот)



Християнство, як небесна любов, прославляє душу людини. Я щаслива: чим менше надії, тим сильніше віра. Бог знає, що для нас краще, а ми ні. У постійному упокорюванні я починаю знаходити джерело постійної сили. ''Щоденне вмирання – це стежка до щоденного життя''. Життя – ніщо, якщо ми не знаємо Його, завдяки Кому живемо.

Чим ближче душа наближається до Божественного і Вічного Джерела Любові, тим повніше розкриваються зобов'язання священної людської любові, і тим гостріше докори совісті за зневагу до щонайменших з них.

Любов не зростає, не стає великою і досконалою раптом і сама по собі, але вимагає часу і постійного піклування.

Дійсна віра виявляється у всій нашій поведінці. Це як соки живого дерева, які доходять до найдальших гілочок.

Основа благородного характеру – абсолютна щирість.

Дійсна мудрість полягає не в засвоєнні знань, а в правильному вживанні їх на благо.

Смирення не в тому, щоб розповісти про свої недоліки, а в тому, щоб терпіти, як про них говорять інші; у тому, щоб слухати їх терпляче і навіть з вдячністю; у виправленні недоліків, про які нам говорять; у тому, щоб не відчувати неприязні до тих, хто нам про них говорить. Чим смиренніша людина, тим більше миру в її душі.

У всіх випробуваннях шукай терпіння, а не позбавлення; якщо ти на нього заслуговуєш, воно швидко до тебе прийде. Йди вперед, помиляйся, падай і знову вставай, лише продовжуй йти.

Релігійне виховання – найбагатший дар, який батьки можуть залишити своєму дитяті; спадок ніколи не замінить це жодним багатством.

Сенс життя не в тому, щоб робити те, що подобається, а в тому, щоб з любов'ю робити те, що повинен.

Для більшості з нас головна спокуса – це втрата мужності, головне випробування наших сил – в монотонному ряду невдач, в дратівливій черзі прозаїчних труднощів. Нас вимотує дистанція, а не темп. Рухатися вперед, вибираючи правильну дорогу, пробиратися до слабкого мерехтливого світла і ніколи не сумніватися у вищій цінності добра, навіть в щонайменших її проявах – це звичайне завдання життя багатьох, і, виконуючи її, люди показують, чого вони коштують.

Самопожертвування – це чиста, свята, дієва чеснота, яка увінчує і освячує людську душу.

Щоб зійти по великій небесній драбинці любові, треба самому стати каменем, сходинкою цієї ліствиці, на яку, піднімаючись вгору, ступатимуть інші.

Релігія, яку надихає слово Христа, - сонячна і радісна. Радість – це відмінність християнина. Християнинові ніколи не слід впадати в смуток, ніколи не слід сумніватися в тому, що добро переможе зло. Християнин, що плаче, скаржиться, зляканий, зрадив свого Бога. Незліченними дорогами виявляється в житті слово Христа, що запало в серце. В біді воно приносить нам втіху, в хвилини слабкості – силу.

Важлива праця, яку людина може зробити для Христа, - це те, що вона може і має робити в своєму власному будинку. У чоловіків є своя доля, вона важлива і серйозна, але дійсним творцем дому є мати. Те, як вона живе, додає будинку особливу атмосферу. Бог вперше приходить до дітей через її любов. Як то кажуть: ''Бог, щоб стати ближче всім, створив матерів'', - прекрасна думка. Материнська любов якби втілює любов Бога, і вона оточує життя дитяти ніжністю. Є удома, де постійно яскраво горить лампада, де постійно говорять слова любові до Христа, де дітей з ранніх років вчать тому, що Бог їх любить, де вони вчаться молитися, ледве почавши лепетати. І, через довгі роки, пам'ять про ці священні миті житиме, освітлюючи темряву променем світла, надихаючи в період розчарування, відкриваючи секрет перемоги у важкій битві, і ангел Божий допоможе здолати жорстокі спокуси і не впасти в гріх.

Як щасливий будинок, де все – діти і батьки, без єдиного виключення – разом вірять в Бога. У такому будинку панує радість товариства. Такий будинок, як ворота Неба. У нім ніколи не може бути відчуження.


Українською перекладено за матеріалами сайту Завіт

Православний молодіжний веб-портал hram.lviv.ua