Святитель Спиридон Тріміфунтський народився в кінці III століття на острові Кіпр. Про його життя відомостей збереглося мало. Відомо, що він був пастухом, мав дружину і дітей. Всі свої засоби він віддавав на потреби ближніх і мандрівників, за це Господь винагородив його даром чудотворенія: він зціляв невиліковно хворих і виганяв бісів. Після смерті дружини, в царювання імператора Костянтина Великого (306—337), він був вибраний єпископом міста Тріміфунта. У сані єпископа святитель не змінив свого способу життя, з'єднавши пастирське служіння із справами милосердя. За свідченням церковних істориків, святитель Спиридон в 325 році брав участь в діяннях I Вселенського Собору. На Соборі святитель вступив в змагання з грецьким філософом, що захищав арієву єресь. Проста мова святителя Спиридона показала всім неміч людської мудрості перед Премудрістю Божою: «Слухай, філософ, що я говоритиму тобі: ми віруємо, що Всемогутній Бог ні з чого створив Своїм Словом і Духом небо, землю, людину і весь видимий і невидимий світ. Слово це є Син Божий, Який зійшов ради наших гріхів на землю, народився від Діви, жив з людьми, постраждав, помер для нашого спасіння і потім воскрес, відкупивши Своїми стражданнями первородний гріх, і совоскресив з Собою людський рід. Ми віруємо, що Він Єдиносущний і Рівночесний з Отцем, і віруємо цьому без всяких лукавих вигадок, бо таємницю цю усвідомити людським розумом неможливо».В результаті бесіди противник християнства зробився його ревним захисником і прийняв святе Хрещення. Після розмови зі святим Спиридоном, звернувшись до своїх друзів, філософ сказав: «Слухайте! Поки змагання зі мною велося за допомогою доказів, я виставляв проти одних доказів інші і своїм мистецтвом сперечатися відкидав все, що мені представляли. Але коли, замість доказу від розуму, з вуст цього старця почала виходити якась особлива сила, докази сталі безсилі проти неї, оскільки людина не може опиратися Богові. Якщо хто-небудь з вас може мислити так само, як я, то той увірує в Христа і разом зі мною хай послідує за цим старцем, вустами якого говорив Сам Бог».
На тому ж Соборі святитель Спиридон явив проти аріан наочний доказ Єдності в Святій Трійці. Він узяв в руки цеглину і стиснув її: миттєво вийшов з неї вгору вогонь, вода потекла вниз, а глина залишилася в руках чудотворця. «Це три стихії, а плінфа (цеглина) одна, - сказав тоді святитель Спиридон, —так і в Пресвятій Трійці — Три Особи, а Божество Єдине».
Святитель з великою любов'ю піклувався про свою паству. По його молитві засуха змінялася рясним животворящим дощем, а безперервні дощі — сонцем. Зцілялися хворі, виганялися демони. Одного дня до нього прийшла жінка з мертвим дитям на руках, просячи заступництва святого. Помолившись, він повернув немовляти до життя. Мати, приголомшена радістю, впала бездиханною. Але молитва угодника Божого повернула життя і матері. Якось, кваплячись врятувати свого друга, обмовленого і засудженого до смерті, святитель був зупинений в дорозі струмком, що несподівано розлився від повені. Святий наказав потоку: «Стань! Так наказує тобі Владика всього світу, щоб я міг перейти і врятований був муж, ради якого кваплюся». Воля святителя була виконана, і він благополучно перейшов на інший берег. Суддя, попереджений про диво, що сталося, з шаною зустрів святого Спиридона і відпустив його друга.
Відомий з життя святителя і такий випадок. Якось він зайшов в порожню церкву, повелів засвітити лампади і свічки і почав богослужіння. Проголосивши «Мир усім», він і диякон почули у відповідь велику кількість голосів, що виголошують зверху: «І духові твоєму». Хор цей був великий і солодкоголосіший всякого співу людського. На кожній ектенії невидимий хор співав «Господи, помилуй». Притягнені співом, що доносився з церкви, до неї поспішили люди, що знаходилися поблизу. У міру того, як вони наближалися до церкви, дивний спів все більш і більш наповнював їх слух і потішав серця. Але, коли вони увійшли до церкви, то не побачили нікого, окрім єпископа з небагатьма церковними служителями, і не чули вже більш небесного співу, від чого прийшли у великий подив.
Святий Симеон Метафраст, описувач його житія, уподібнював святого Спиридона патріархові Аврааму в чесноті гостинности. «Потрібно знати і те, як він приймав мандрівників», - писав близький до чернечих кругів Созомен, наводячи в своїй «Церковній історії» дивний приклад з життя святителя. Одного дня після настання Чотиредесятниці в його будинок постукав мандрівник. Бачивши, що подорожній дуже стомлений, святий Спиридон сказав доньці: «Обмий ноги цій людині, та запропонуй йому поїсти». Але зважаючи на піст не було зроблено потрібних запасів, бо святитель «куштував їжу лише в певний день, а в інших залишався без їжі». Тому дочка відповіла, що в будинку немає ні хліба, ні муки. Тоді святий Спиридон, вибачившись перед гостем, наказав дочці підсмажити солоне свиняче м'ясо, що було в запасі, і, посадовивши за стіл мандрівника, взявся за трапезу, «переконуючи ту людину наслідувати собі. Коли ж останній, називаючи себе християнином, відмовився, —той додав: «Тим менш потрібно відмовлятися, бо Слово Боже говрить: Вся чиста чистим (Тит. 1, 15)».
Інша історія, повідомлена Созоменом, також вельми характерна для святителя: у святого був звичай із зібраного урожаю одну частину роздавати бідним, а іншу віддавати таким, що мають потребу у борг. Сам він особисто нічого не давав, а просто показував вхід в комору, де кожен міг узяти, скільки потрібно, і потім повернути так само, без перевірки і звіту. Відома також розповідь Сократа Схоластика про те, як злодії вирішили викрасти овець святого Спиридона: пізно вночі забралися вони в кошару, але тут же невидимою силою виявилися зв'язаними. Коли настав ранок, святий прийшов до стада і, побачивши зв'язаних розбійників, помолившись, розв'язав їх і довго умовляв залишити беззаконну дорогу і добувати прожиток чесною працею. Потім, подарувавши їм по вівці і відпускаючи їх, ласкаво сказав: «Хай же недаремно ви не спали».
Часто уподібнюють святого Спиридона пророкові Іллі, бо так само по молитві його під час засух, що часто загрожували острову Кіпр, йшов дощ: «Рівноангельного Спиридона бачимо, великого чудотворця. Колись країна від бездощів'я і засухи вельми постраждала: був голод і язва, і що безліч людей померло, молитвами ж святителя зійшов з небес на землю дощ: люди ж, позбавлені від лиха, подячно взивали: "Радуйся, великому пророкові покорився і дощ, зник голод і недуги".
Все житіє святителя приголомшує дивною простотою і силою чудотворіння, що дарована йому від Господа. По слову святителя прокидалися мертві, приборкувалися стихії, знищувалися ідоли. Коли в Александрії патріархом був скликаний Собор ради того, щоб понищити ідолів і капища, по молитвах отців Собору пали всі ідоли, окрім одного, найшанобливішого. Патріархові у видінні було відкрито, що ідол цей залишився для того, щоб бути руйнованим святителем Спиридоном Тріміфунтським. Викликаний Собором святитель сів на корабель, і в той момент, коли корабель пристав до берега і святитель ступив на землю, ідол в Александрії зі всіма жертовниками повергнувся в прах, чим провістив патріархові і всім єпископам наближення святителя Спиридона.
У праведності і святості прожив святий Спиридон земне життя і в молитві віддав душу свою Господу (бл. 348 року). В історії Церкви святитель Спиридон почитався разом зі святителем Миколою, архієпископом Мирлікійським. Мощі його покояться на острові Корфу в церкві його імені (окрім десниці, яка в Римі).
Пам'ять святителя Спиридона Тріміфунтського згадується 25 грудня (за новим стилем).
Українською перекладено за матеріалами сайту Православ'я
Джерело: Сайт ХРАМУ ВСІХ УКРАЇНСЬКИХ СВЯТИХ і Львівського молодіжного православного братства Нев'янучий цвіт"
